Ця стаття буде схожа на статтю про, як модно сьогодні казати, "лафхаки", хоча я волію говорити як колись у радянській періодиці, " домашні хитрощі" або щось на зразок того. Отже, сьогоднішня "хитрість" стосуватиметься склеювання різних матеріалів і досягнення високої міцності такого з'єднання. Скажу чесно, придумав не я, але активно користаю з чужого досвіду.
Спочатку трохи теорії. Так званий секундний або моментальний клей, в основі якого є цианоакрилати, має високу адгезію і твердне під дією вологи, що є в повітрі та активаторів в самому клеї. Також в його склад входять кислотні стабілізатори, клей не містить розчинників. При склеюванні в тонких шарах (0,05-0,1мм) рідкий цианоакрилат твердне за рахунок вологи, адсорбованої на склеюваних поверхнях або яка міститься в приповерхневих шарах матеріалів (чим пояснюється відмінне склеювання пальців). Але настільки тонких шарів достатньої площі досягнути важко, тому в якості наповнювача і полімеризуючого лужного агента (взаємодіє із кислотним стабілізатором) використовують звичайну харчову соду. Суміш твердне майже миттєво, утворюючи акрилоподібний пластик, і може заміняти собою епоксидні композиції. Правда, хоч первинне склеювання наступає в перші хвилини, для повного набору міцності потрібно витримати з'єднання на повітрі без навантаження кілька (до 24-х) годин. Це все, між іншим, декларується виробником.
Відмічу тільки кілька особливостей, зокрема, цианоакрилати не мають адгезії із поліпропіленом. Важливо, що термостійкість з'єднання, як і у акрилового оргскла, невисока - 70-80С (у модифікованих клеїв дещо вища - до 125С). Зверніть увагу, що при додаванні соди виділяється досить багато тепла і отруйні випари (перше відчутно тактильно, а від останніх печуть очі). Тому рекомендую виконувати роботи або у добре провітрюваному приміщенні, або на вулиці. Можна в окулярах і респіраторі.
Таким чином, для склеювання нам будуть потрібні тільки клей і сода. Спочатку потрібно очстити місце з'єднання склеюваних деталей і потім правильно їх сумістити і зафіксувати. Наносимо початковий шар клею. Клікаючи (може, не зовсім коректне слово, але звикли уже до нього) на всі картинки нижче, ви їх збільшите, щоб краще роздивитися.
Даємо трошки підсохнути (не повністю), потім посипаємо содою. Буде видно, як сода "намокає". Надлишок соди можна просто здути. Потім знову клей, знову сода. І так стільки разів, скільки будете вважати за потрібне, формуючи з'єднання.
Ось результат з однієї сторони:
При потребі можна обробити напильничком, прошліфувати наждачним папером, пофарбувати. Клеїмо з другої сторони:
Ось таке міцне склеювання. Хочете дома щось підремонтувати - беріть (або купіть) тюбик клею, соду і вперед!
P. S. Ця стаття більш ніж наполовину написана з допомогою тільки смартфона - і фотографува, і писав на ньому. На комп'ютері здійснювалось остаточне форматування і оформлення. Так що якщо побачите мене десь, що активно воджу пальцями по екрану телефона - то я не в ігри граю, не в соцмережах зависаю, а пишу щось нове і цікаве для вас, мої дорогі друзі і читачі!
Немає коментарів:
Дописати коментар